Диференціація та індивідуалізація - необхідна умова розкриття творчої особистості

Найважливішими принципами національного виховання є: гуманізм, демократизм, народність, природо-відповідність, культуро-відповідність, безперервність, етнізація виховного процесу, диференціація та індивідуалізація навчально-виховного процесу, послідовність, систематичність і варіативність форм і методів виховання, інтегративність.

Принцип диференціації та індивідуалізації навчально-виховного процесу означає врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного. Для правильного висвітлення питання про індивідуалізацію та диференціацію навчально-виховного процесу потрібне правильне розуміння природи індивідуальних особливостей дітей. Ці особливості не є природженими, незмінними, вони формуються в процесі розвитку психіки кожної дитини, який здійснюється завжди в конкретних умовах навчання й виховання. В процесі виховання у дітей у родині, дитячому садку, школі складаються індивідуальні особливості їх інтелекту, емоцій, волі й характеру.

Індивідуальний підхід передбачає побудову всієї системи виховання з урахуванням фізичних і духовний своєрідностей особистості кожної дитини, що зумовлені деякими природженими відмінностями (тип вищої нервової діяльності тощо) або тими, що виникають внаслідок специфічних умов життя дитини та особливостей її виховання та навчання. В індивідуальному підході до дитини у процесі навчання та виховання можна вичленити два аспекти – психологічний і педагогічний. Психологічний полягає у встановлені неповторної своєрідності учня, у визначенні його ставлення до оточуючих і себе самого, особливостей суб’єктивного сприймання зовнішніх впливів і специфіки реагування на них. Педагогічний аспект індивідуального підходу полягає у виборі таких засобів і форм впливу на учня, які найбільш відповідають його психологічним особливостям, психічним станам, настроям у даний момент і завдяки цьому забезпечують оптимальний виховний та педагогічний ефект.

Центральним моментом у вивченні психології кожного учня є вивчення фактичного ходу його навчання з кожної дисципліни. Воно не може зводитися тільки до констатації фактів виконання чи не виконання. Воно має виявляти індивідуальні особливості навчальної роботи поодиноких учнів, зокрема ті труднощі, на які натрапляють деякі учні в своїй роботі з певних предметів, та причини цих труднощів. Знання конкретних труднощів учнів у навчанні з окремих предметів і їх причин є передумовою успішного здійснення індивідуального підходу до них. Загальною передумовою успішного здійснення індивідуального підходу до учнів є вміла, продумана організація і методика щоденної навчальної роботи вчителя з усім класом, який знає свій предмет, обдумує кожний крок у його викладанні, легше розв’язує на практиці і проблему індивідуального підходу.

Для здійснення індивідуального підходу до учнів конче потрібний контроль щоденної навчальної роботи. Чим молодший вік учнів, ти важливіша роль щоденного контролю, щоденної перевірки їхньої роботи. Систематичний контроль важливий також для своєчасного виявлення навчального відставання у деяких учнів та індивідуальної їм допомоги.

Індивідуальний підхід до обдарований дітей.

Одним із напрямів здійснення індивідуального підходу є робота з обдарованими дітьми. За визначенням академіка В.О.Моляка, обдарована дитина – це дитина, яка виділяється серед своїх колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний “середній” рівень, при цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні певній діяльності цієї дитини. Коли результати діяльності такої дитини будуть ще й оригінальними, то можна говорити про творчу обдарованість цієї дитини. При організації навчально-виховного процесу у школі вчитель повинен здійснювати індивідуальний підхід до обдарованих дітей з метою створення сприятливих умов для розвитку їхніх здібностей і творчого потенціалу.

Індивідуальний підхід до обдарованих дітей повинен включати такі засоби:

1.     використання завдань творчого характеру, які передбачають пошуки дитиною оригінальних, нестандартних розв’язків, необхідність обгрунтування запропонованих рішень, що сприяє розвиткові активного, самостійного, творчого, діалектичного мислення обдарованої дитини;

2.     створення проблемних ситуацій, використання елементів проблемного навчання, що дозволяє активізувати пізнавальну діяльність дитини, реалізувати її творчий потенціал;

3.     впровадження елементів діалогового (інтерактивного) навчання, яке забезпечує розвиток у дітей вмінь долати однобічний підхід до розгляду певної проблеми, розглядати цю проблему з різних боків, переконливо обгрунтувати свою думку, вміти враховувати думку своїх товаришів, будувати з ними психологічні рівноправні стосунки, засновані на взаєморозумінні, взаємоповазі, взаємній допомозі і співробітництві.

4.     використання додаткового матеріалу, який значно виходить за межі навчальної програми з метою розширення кругозору обдарованих учнів;

5.     організація науково-дослідної роботи обдарованих дітей з тематики, яка викликає їхній інтерес.

Диференційований підхід свідчить про глибину рівня виховної роботи школи, її адміністрації, педагогів. Диференціація та індивідуалізація навчання і виховання охоплює всіх без винятку учнів, бо кожен учень повинен отримувати в школі «порцію» педагогічної уваги і піклування про його зростання і формування особистості.

Диференціація виховання — це поділ учнів класу на умовні мікрогрутш з однорідними психологічними характеристиками.

Індивідуалізація виховання — система педагогічних відносин і дій, спрямованих на управління формування особистості кожного учня. Педагогічний шлях до учня пролягає від загально  колективних дій через диференціацію до індивідуалізації.

Диференціація може відбуватися за такими ознаками:
-    розумовими, коли мікрогрупи учнів виявляють здібності до гуманітарного, фізико-технічного, математичного, природничого циклів. Учні таких мікрогруп часто переходять до гімназії, спеціальних шкіл з поглибленим вивченням, вони виявляють надпрограмну ерудицію в певній сфері знань, зорієнтовані на професію, мають життєві плани, розвинений інтелект або виявляють потяг до певного предмета, інтерес до нього;

-    трудовими — коли виявляється здібність учнів до певних видів праці, ремесел, оволодіння навичками майстерності. Такі учні беруть участь у виготовленні виробів для шкільних виставок, мають чітку профорієнтацію на певне матеріальне виробництво, робітничу чи селянську кваліфікацію;
-    економічними — учні виявляють здібності до комерційних операцій, бізнесу та торгівлі, вони бережливі, передбачливі, вміло розраховують сімейний бюджет, рано заробляють гроші чесним шляхом;
-    теїстичними — ці учні схильні до релігії, прагнуть до майбутньої духовної кар'єри. Існують атеїстичні мікрогрупи, у яких не визнають релігії;
-    естетичними — це учні, які спрямовують себе на активний розвиток своїх естетичних здібностей і смаків, вони
мають єдині погляди на рок-музику, ансамблі, солістів, а також на мистецтво, класичну спадщину в ньому. Вони зорієнтовані або на професію митця, або на участь у художній самодіяльності, навчання в музичній школі тощо;
-    комунікативними — вони відрізняють учнів за організаторським хистом, лідерством у колективі, відкритістю перед людьми, профорієнтацією на певну організаторську (парламентську, депутатську) чи молодіжну роботу;
-    спортивними — ці здібності ведуть людину до кваліфікаційних досягнень у певних видах спорту, роблять пріоритетним її заняття фізкультурою.

Індивідуалізація як система складається з циклів.
1.    Вивчення особистості учня до того, як впливати на нього. Матеріали, які допомагають педагогові пізнавати учня, містяться в загальній, віковій та педагогічній психології.Головне для практичного вчителя, класного керівника —
вироблення в собі спостережливості, чималу допомогу може надати в цьому практична психологія.

2.    Прогнозування виховання учня на основі його пізнання. Зробити оптимістичний прогноз — це виявити, які позитивні риси і якості потрібно розвинути, які недоліки усунути, якими методами діяти. А. С. Макаренко в 30-х роках ввів у науковий обіг термін «проектування особи». Він тісно пов'язував проектування з метою виховання, із засобами впливу колективу: «Від людини треба вимагати, вимагати, вимагати! І кожна людина повинна від себе вимагати... Я повинен вдосконалювати колектив доти, доки не буде недоліків» (Макаренко А. С. Твори: в 7 т. — К.,
1954. — Т.5. — С.399). Прогноз виховання залежить від диференційовано-групової чи індивідуальної програми виховання. Диференційовано-групова програма складається для груп чесності (для нечесних), сміливості (для боязких), зосередженості (для неуважних), стриманості (для нестриманих), вольовитості (для безвольних) та ін. Для кожної групи застосовують методи переконання, вимоги, вправи, створення ситуацій.

3.    Виконання групових та індивідуальних програм — це серцевина виховного процесу в класному колективі.

4.    Індивідуальне виховання особистості в класному колективі, який є також суб'єктом виховання і створює умови для підвищення учнів авторитету.
Індивідуальна виховна робота класного керівника за програмою. Тут індивідуальне виховання здійснюється і в колективі, і наодинці. Програма складається з мислительної частини, дійової частини та ведення педагогом обліку наслідку своїх дій.

5.    Педагогічне рішення і дія — це словесне попередження (відстрочене і негайне), виставлення оцінки, покарання, схвалення, довіра. Учитель не має права приймати антипедагогічного рішення, яке ображає гідність учня, показує
безпорадність учителя. Вміле розв'язання ситуації свідчить на користь учителя і працює на його авторитет.

Диференціація та індивідуалізація виховання  - є необхідною умовою розкриття творчої особистості. Індивідуальна програма складається для талановитих хлопчиків або дівчат, яким не вистачає якихось якостей, або для важковиховуваних дітей. Добір методів у таких програмах індивідуальний, не схожий на групові програми. Педагог ставить перед собою питання: яким хоче бачити учня, у який термін цього досягне, як досягти, щоб учень став союзником у самовихованні. У вихователя повинен бути власний оптимізм, упевненість у позитивності наслідку. Після досягнення успіхів у вихованні складається вища програма.